– Ага… Дивне якесь літо…
– Нічого, і у цього літа «в шерстяних шкарпетках» буде своя історія…
2-а безсонна ніч
Продовження знайомства
ВОНА: – Привіт, Алекс! Як справи? Що новенького сьогодні?
ВІН: – Привіт, Ді. Так все та ж робота… А ти як сьогодні прожила свій день вродливої жінки?
ВОНА: – У мене був день не так вродливої жінки, як жінки безробітної. Пошук вакансій, візит до батьків, шопінг…
ВІН: – А зараз чим займаєшся? Чим займається красива жінка після того, як їй довелося трохи забути про те, що вона – красива жінка?
ВОНА: – Нічого подібного!!! Я ні на хвилину не забуваю про те, що я – красива жінка. Тобі ж подобається моя самооцінка?
ВІН: – дуже!
ВОНА: – Зараз копирсаюся вдома і перевіряю пошту – комп’ютер висне кожні 10 хвилин.
ВІН: – Буває… Мабуть, у тебе Windows… Може, варто подумати про Apple – максимальна відповідність краси техніки та краси її господині. Про надійність говорити не варто: надійність жінок – не привід для оптимізму.
ВОНА: – Як песимістично звучить. Краса та надійність – таке поєднання тільки в жінки можна зустріти. У техніці – ніколи.
ВІН: – Ді, ти будеш перша, хто, можливо, зможе це довести.
ВОНА: – У плані техніки – легко! А щодо іншого… я взагалі намагаюся ніколи нікому нічого не доводити.
ВІН: – Ніколи і нікому? Не може бути. Ти ж маркетолог…
ВОНА: – Так-так, особливо, якщо питання стосується краси і надійності. Може, поговоримо про твій видатний розум? Це може бути цікавішим, ніж моя надійність.
ВІН: – With pleasure.
ВОНА: – Як ти думаєш, чи можуть співіснувати в чоловікові розум і надійність? Чи дорівнює надійність вірності? Надійність в чоловікові і надійність в жінці – чи це одне й те саме? Розумні чоловіки – як і всі інші – люблять очима? Чи все ж таки мізками?
Чи не надто багато питань я ставлю?
ВІН: – Надто… Але питання цікаві… У відповідях буде багато суб'єктивності, але… спробуємо…
Розум і надійність співіснувати можуть. І навіть повинні. Вони не поєднуються, якщо ми плутаємо розум і хитрість.
Ще краще, коли є мудрість, яку ти позначила як якість чоловіка, якого ти хочеш зустріти тут.
Надійність і вірність – це здатність утримувати обраний напрям, не збиваючись зі шляху. Так що це близькі поняття.
Надійність чоловіка і надійність жінки – це прояви загальнолюдської надійності.
Чоловіки люблять очима, але розумні, при цьому, ще й продумують наслідки.
Тебе влаштовує інтерв'ю?
ВОНА: – Інтерв'ю – супер! Сперечатися ПОКИ не буду, якщо питання сьогодні ставлю я. Відповіді, як на мене, надто вже позбавлені суб’єктивності. Тому не можу не попросити навести приклади з життя або щось із класиків для ілюстрації всього вищесказаного.
ВІН: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить правдиві?
ВОНА: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить надто абстрактні… У відповідях – мало ТЕБЕ.
ВІН: – Ми поки що «осягали істину», а вона позбавлена персональності… До того ж… Ти не забула, що я – філософ?
ВОНА: – Як можна про це забути? Я це відчуваю в кожному рядку! І навіть між рядків!
ВІН: – Мені подобається, коли ти випускаєш назовні свою емоційність.
ВОНА: – Я її випускаю дозовано. Ти можеш оцінити керовану емоційність? Чи це занадто далеко від філософії?
ВІН: – Звичайно. Якщо тільки вона керована логікою, а не іншою, більш сильною, емоцією. Наприклад, ми схильні впадати в ілюзію контролю, коли боїмося почуттів. Але це буде вже не контроль. Втім, соррі – я стаю аж надто логічним).
ВОНА: – Керована тільки логікою! Чим же ще? Поговорімо про жіночу логіку. Вона взагалі існує чи це лиш ілюзія (як у випадку з контролем)? Як ти вважаєш, у яких випадках ми починаємо боятися почуттів? Мені подобається твоя гіпер-мега-логічность.
ВІН: – Назвемо її «шаленою». І до речі, в цьому є резон: «гіпер-мега» – це просто відповідність логіки тому, що вона оцінює.
Втім, не вистачало ще тут понтуватися зі своїми знаннями Канта і Шопенгауера. Що ж до твоїх питань – спробуємо…
ВОНА: – Палаю від нетерпіння. Вся – в емоціях.
ВІН: – Жіноча і чоловіча логіка – це просто смисловий прийом, віднайдений тими, хто не зміг застосувати закони формальної логіки до оцінки поведінки чоловіка і жінки. Логіка вища за гендерні відмінності. А там, де ці відмінності існують, починається психологія… Я закінчив…
ВОНА: – Я повинна обміркувати. Хочеться відповісти гідно.
ВІН: – Добре, моя леді… обмірковуйте… Але чи це не надто… Адже ми не змагаємося… Ми танцюємо разом…
ВОНА: – Під дощем?
ВІН: – Не знаю… Я весь зосереджений на тобі… Світ навколо я не помічаю. Бо ж моя партнерка надто гарна, щоб ділити її з об'єктивною реальністю.
ВОНА: – Звісно, ми не змагаємося, мій джентльмене. Навіщо?
ВІН: – Жінка потребує кількох речей, які чоловік повинен їй дати, щоб відносини були гармонійними…
ВОНА: – Це рекомендація психолога чи філософа?
ВІН: – Обох. Пропоную продовжити тему іншим разом…
ВОНА: – «Я сьогодні дуже поступлива», – пам’ятаєш мюзикл «Чикаго»? Нехай тоді іншим разом. Щодо лише кількох речей… ти, я думаю, помиляєшся. Ми міняємо тему чи в тебе вже оченята закриваються?
ВІН: – Оченятам ще дивитись і дивитись… Як мінімум, до п'ятої ранку.
ВОНА: – Бережи себе! У паузах не пий забагато кави. Буде змога – приходь, рада тобі.
ВІН: – Спасибі, Ді. Це взаємно.
ВОНА: – Ти знов про почуття. Переключись на роботу, будь ласка.
ВІН: – Це неможливо!
ВОНА: – Я серйозно (без жартів): не хочу відволікати.
ВІН: – І я без жартів… Тобі – дозволено… На добраніч, Ді.
Пауза…
Тим часом…
Практично, особисте життя
Оповідки про мага та його чарівну подружку
***
Подружка мага не давала йому вдома працювати.
Вона весь час приходила до нього обійматися…
Слід визнати, що йому це дуже подобалося.
– Життя буває таким різним, – говорив він, – саме тому обійматися слід за кожної нагоди якнайчастіше…
– І якнайміцніше, – додавала вона завжди.
***
– Поки ти думаєш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закінчується…
Щастя – в секундах…
***
– Перфекціонізм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.
– Згоден, – відповів він, – Прагнути досконалості можна, якщо знаєш, що таке досконалість.
– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть інакше…
– Бувають хвороби значно гірші… Ось тоді люди, справді, не можуть інакше…
***
– Якісь у нас незрозумілі ілюзії.
– Ілюзії завжди акварельного кольору.
– А хіба є акварельний колір?
– Так, це колір ілюзій!
***
– Я хочу бути французькою жінкою, – повідомила подружка мага, дивлячись в дзеркало.
– Що це означає? – Посміхнувся він.
– Буду говорити «о-ля-ля» і посміхатися усім чоловікам підряд.
– Так, але ж в цьому і полягає вся різниця!
***
– Як ти вважаєш, чому Жаклін плакала сьогодні? І чому Поль її не втішав?
– Тому що вона пише казки, а він працює механіком.
– Невже через це потрібно плакати?
– Ні, не потрібно, але… часом доводиться…
***
– Ти ніколи не дізнаєшся точно, що саме думає і відчуває інша людина. Доводиться домислювати, – задумливо сказав маг, – Так що ти ображаєшся не на іншого, а на свої домисли. Що б цей «інший» не говорив.
– Шкода, – зітхнула його подружка, – Аж надто часто доводиться ображатися на власні домисли…
3-тя безсонна ніч
«Давай про земне?»
ВОНА: – Побажання «на добраніч» я прочитала вже вранці.
Сьогодні ти знову всю ніч будеш займатися своїми статтями?
ВІН: – Та як вийде, Ді… Можливо, вдасться закінчити раніше.
ВОНА: – Скористаюся отриманим вчора дозволом відволікати тебе від роботи… і пропоную поговорити.
ВІН: – З радістю поєднаю приємне з корисним. Що ж ти хочеш дізнатися сьогодні, моя Ді?
ВОНА: – Ммм… Робота – приємне, а спілкування зі мною – мабуть, корисне… Я так це бачу. Я все ще думаю над тим, що дізналася вчора. Ну що ж, може тепер ти захочеш щось дізнатися?
ВІН: – Твоє бачення залишимо на твоїй совісті. А що тобі поки не вдалося зрозуміти у вчорашньому?
ВОНА: – Зі свого совістю я зазвичай легко домовляюся. Що стосується вчорашнього… мені так і не вдалося розгледіти ТЕБЕ у всіх цих розумних (але безликих) міркуваннях…
